У столиці демонструють рідкісні стародруки і реліквії Єлисея Плетенецького

Нова експозиція висвітлює вагомий внесок архімандрита в духовну та культурну спадщину України, відкриваючи маловідомі факти про його життя та діяльність.

На початку листопада 2024 року Священний Синод Православної Церкви України (ПЦУ) канонізував архімандрита Єлисея Плетенецького (близько 1550 і 1554 -1624). Він став першим преподобним ченцем, висвяченим церквою, що є знаковою подією для всієї української духовної спільноти.

До 400 роковин з дня смерті визначного релігійного діяча, у виставковій залі №1, у правому крилі Успенського собору відкрилася виставка «Просвятитель», яка розповідає про життєвий шлях та діяльність архімандрита.

Нещодавно «Вечірній Київ» завітав на експозицію та поспілкувався з кураторкою та авторкою концепції проєкту, історикинею Наталією Білоус, дослідницею історії Києва та міського самоврядування XV–XVII століть, щоб дізнатися більше про постать нового святого та його внесок в культурну спадщину України.

«Єлисей Плетенецький — один з найвидатніших діячів Києво-Печерської лаври, чия діяльність суттєво вплинула на духовність і культуру України кінця XVI — першої чверті XVII століть. Те, що він створив понад 400 років тому, продовжує успішно діяти й сьогодні. На жаль, ми дуже мало знаємо про наших видатних діячів. Завдання нинішньої канонізації та виставки — повернути українцям славетні імена видатних українських культурних і духовних особистостей», — наголошує Наталія Білоус.

За її словами, спеціально для виставкового проєкту у фондах Національного заповідника вдалось віднайти унікальні стародруки та реліквії, які розповідають про період значних культурних і освітніх здобутків, адже за часів архімандрита, завдяки його діяльності в Києво-Печерській лаврі, навколо нього зібралися відомі інтелектуали, які впливали на формування української духовної та культурної спадщини.

«Також на виставці вперше представлені особисті речі з поховання архімандрита, стародруки, видані у лаврській типографії за його життя (1619-1624), рідкісні й унікальні артефакти XVII століття з фондів Заповідника, колекції Музею Шереметьєвих та Національної історичної бібліотеки України», — зазначила Наталія Білоус.

Експозицію доповнюють яскраві інформаційні стенди, де представлено копії з архівних документів та багатий ілюстративний матеріал, що розповідають про основні віхи життя та діяльності преподобного Єлисея.

Кураторка проєкту розповідає, що завдяки нововиявленим архівним документам вдалося дослідити маловідомі факти з біографії архімандрита, дозволяючи представити його постать не лише, як релігійного лідера свого часу, але і як визначного діяча просвітництва, відданого збереженню культурної та духовної спадщини нашого народу.

«Згідно з записами в книгах Львівського магістрату, майбутній архімандрит народився у Львові під іменем Олександр і був сином дяка Хоми та Палажки, міщан з Руської вулиці, членів руської громади. Відомо, що його батько походив з Рогатина, і у 1537 році прийняв міське право у Львові та став міщанином. Хома був досить заможною людиною, а у 1562 році його майно оцінили на значну суму, зокрема дві його кам’яниці коштували по 600 злотих кожна, одна з яких розташовувалася біля Руської церкви. Вважається, що батько здобув свої статки завдяки успішній торгівлі солоною рибою, що було прибутковим заняттям», — розповідає Наталія Білоус.

Також з джерел відомо, що окрім майбутнього архімандрита у родині ще зростало двоє синів — Панас і Єронім, і дві сестри — Ганна й Федора. Про них відомостей залишилося не дуже багато.

«У 1601 році молодша сестра Федора надала випис із київських міських книг про те, що її брат Єлисей Плетенецький, тоді вже архімандрит Києво-Печерського монастиря, відписав їй належні йому кам’яниці у Львові й фільварок у Галицькому передмісті», — продовжує свою розповідь науковиця.

За її словами, обидва брати Плетенецького мешкали на Старокостянтинівщині та служили князю Василю-Костянтину Острозькому, отримавши шляхетські права. Певний час Олександр Плетенецький також перебував на службі у князя, але у 1594 році він обирав для себе духовний шлях, прийнявши чернечий постриг з ім’ям Єлисей. За рік він стає архімандритом Лещинського монастиря в Пінську.

«Лещинський монастир Різдва Богородиці, заснований у XIII столітті, був релігійним і культурним центром Полісся, відомим своїми літописами та переписуванням книг. Плетенецький продовжив ці традиції, ставши архімандритом 13 жовтня 1595 року після отримання королівського привілею в Пінську», — розповідає пані Наталія.

У 1596 році Єлисей Плетенецький бере участь у соборі противників Берестейської церковної унії, де був винесений протест проти поєднання православної та католицької церкви в Речі Посполитій.

«Через цю участь король Сигізмунд III вирішив покарати Плетенецького, наказавши передати управління Лещинським монастирем унійному холмському єпископу Діонисію Збируйському. Проте Єлисей Плетенецький виявив непокору і перешкоджав уніатам взяти монастир під свій контроль, продовжуючи керувати ним навіть після переїзду до Києва. З 9 травня по 2 червня 1599 року, на прохання князя Василя-Костянтина Острозького, отець Єлисей взяв участь у Віленському з’їзді православних і протестантів з метою укладення релігійного союзу. У вересні 1599 року, після смерті Никифора Тура, за підтримки могутнього патрона, Плетенецького обрали архімандритом Києво-Печерського монастиря, і він залишався на цій посаді чверть століття до самої смерті…» — зазначає кураторка виставки.

За її словами, ім’я Плетенецького часто згадується в численних судових декретах, поданих Іпатієм Потієм, з вимогою передати землі Лаври Києво-Печерського монастиря уніатам.

«Архімандрит Єлисей Плетенецький приділяв значну увагу збереженню земель монастиря від зазіхань сусідів-землевласників. На той час, саме Києво-Печерський монастир був найбільшим церковним землевласником у Київському воєводстві, володіючи чотирма містечками: Василів, Радомишль, Дідів, Безрадичі та близько п’ятдесяти селами. В історичних архівах збереглося чимало судових актів, які свідчать про судові суперечки монастиря із землевласниками, маєтки яких межували з лаврськими. Серед них часто згадують князів Корецьких, магнатів Замойських, шляхтичів Єльців, Немиричів, Харленських, ігуменів деяких київських монастирів та київську міську громаду», — розповідає історикиня.

Також значна частина експозиції присвячена культурно-релігійній та просвітницькій діяльності Єлисея Плетенецького. Свого часу йому вдалося об’єднати довкола себе багато відомих православних релігійних та освітніх діячів, що сприяли розвитку інтелектуального життя Києва. Переважна більшість, як і сам архімандрит походили з Галичини.

«Серед них були енциклопедист і філолог ієромонах Павло Беринда, який до 1616 року працював у львівській братській друкарні, проте був запрошений Єлисеєм для роботи над „Анфологіоном“ як знавець грецької мови та друкарської справи. До інтелектуальних кіл лаври входили також: богослов Лаврентій Зизаній, наступник Плетенецького як архімандрита Захарія Копистенський, ректор Київської братської школи Касіян Сакович, поет і перекладач Тарасій Земка, майбутній митрополит Київський і Галицький Йов Борецький, майбутній архімандрит лаври й митрополит Київський і Галицький Петро Могила та інші відомі тогочасні діячі», — зазначає пані Наталія.

За її словами, коло інтересів тогочасної наукової та духовної еліти Києва охоплювало богослов’я, філософію, лінгвістику, географію, образотворче мистецтво, античну і ренесансну західноєвропейську літературу, а також літературний переклад.

У 1615 р. Єлисей Плетенецький взяв активну участь в організації школи у Лаврі й став співзасновником Київського Богоявленського братства та школи при ньому, а в 1620 р. — у відновленні православної ієрархії в Києві.

«Сучасники архімандрита стверджують, що преподобний Єлисей Плетенецький був людиною виняткових інтелектуальних і моральних якостей. Захарія Копистенський у своєму надгробному слові описував його як „мужа великої сили духу, набожного охоронця церковних правил“ та „глибокого аскета, який завжди пам’ятав про смертний час“. Він прагнув перетворити свій монастир на осередок наукового просвітництва, не шкодуючи здоров’я і сил для захисту православ’я, і навіть у старшому віці не уникав турбот та праці», — розповідає науковиця.

Ще за життя архімандрита його сучасники намагалися звеличувати його діяння й заслуги. Так у 1618 році в друкарні Києво-Печерської лаври вийшов панегірик, присвячений йому, написаний Олександром Митурою. Ця праця, створена давньою українською мовою, мала на меті прославити фундатора друкарні Києво-Печерської лаври. (На виставці представлена копія цього панегірика)

Підсумовуючи свою розповідь, Наталія Білоус наголошує, що преподобний Єлисей Плетенецький належить до пантеону найвидатніших особистостей українській історії ранньомодерного часу.

«Він так багато зробив для цього святого місця, що хай би хто після нього при Божій помочі працював у монастирі Пречистої Богородиці, він буде все починати, і будувати, і завершувати на його основі, на його фундаменті, на його творінні», — зазначив про архімандрита у день смерті Захарія Копистенський.

Преподобний Єлисей Плетенецький був похований в Успенському соборі Києво-Печерської Лаври. Але після руйнації святині внаслідок вибуху 3 листопада 1941 року, усі знайдені кістки та уламки надгробків були досліджені науковцями та згодом перенесені на територію Нижньої Лаври.

В пам’ять про архімандрита також встановлено пам’ятник у Радомишлі, а його іменем названо вулиці у Львові та інших містах України.

Виставка «Просвятитель», присвячена преподобному Єлисеєві Плетенецькому діє на постійній основі та входить у загальний квиток до НЗ «Києво-печерська лавра».

Вартість: Вартість квитка: 220 грн, пільговий — 110 грн

Інформує vechirniy.kyiv.ua